"Брат" не бухай!!!


Я житель Луганської області, до кордону з Росією - 75 км. По батькові - українець, по матері - росіянин. За 30 років життя був у Росії 1 раз, в дитинстві, з батьком. Все що пам'ятаю - поїздка на автобусі, море, санаторій, відик батькові дісталась по блату, касета «Том і Джеррі». У Росії родичі по маминій лінії, один двоюрідний дядько навіть військовий льотчик, багато друзів дитинства, підлогу двору на заробітках.
І сказати чесно, я Росії не заздрю ​​- я Росію БОЮСЬ. Чесно боюся, визнаю. Боюся, не тому що вона сильна. Боюся тому, що в моїй свідомості Росія - це вся люта жесть моєму житті, зведена в сто крат.
Боюся Росію, так, як з чотирьох моїх друзів троє загинули в Росії, всі випадки - один дурніші один за іншого.
Боюся, тому що Росія в моєму уявленні - це не старший брат, а, швидше, сусід по сходовому майданчику - відмінний мужик, роботяга, сім'янин, але якому не можна бухати. Взагалі не можна. Тому що він, коли бухий, може дістати гранату і підірвати нахуй весь будинок, з діточками, своїми і моїми. А коли тверезий - нормальний, вірші пам'ятає зі школи, на гітарі грає, про вечорах. А коли бухий - то на себе не схожий, дружину б'є. А не бухати він не може, так як у житті пиздець, він воював колись, йому кошмари сняться, він право має.
А мене дружина пиляє, мовляв, сусіди твої заробляють побільше. Ось російський сусід своєї метері шубу купив, а ти, лошара, від зарплати до зарплати тягнеш. І сусіди з сусіднього будинку, європейці, теж добре живуть, машину нову купили, давай до них з'їдемо, у них в під'їзді капітальний ремонт, двері хороша на магнітику, на роботу влаштувати обіцяють.
А у мене чорна смуга в житті, на роботі начальство змінилося, колишні директор з бухгалтером в розшуку, прокрали ніби. Із зарплатою перебої. А дружина пиляє.
Іван, я не прошу тебе викинути гранату, яку ти дістаєш з антресолі, погрожуючи європейському підарасу з сусіднього будинку (ти кажеш, що він підарас, я точно не знаю). Просто Досить бухати Блядь КОЖЕН ДЕНЬ. І відчепись від мого палісадника, який до озера виходить, це ніхуя НЕ привід, що він заріс травою, я може спеціально його НЕ засаджують, щоб земля відпочила. Може я не зміг його прополоти, тому що всю ніч не сплю від твоїх криків за стіною, потім на роботі розборки, вдома дружина мізки виїдає, які прополки потім. У тебе самого городи до горизонту, і що, з ними все добре? Я розумію, що в тебе з моїм палісадником пов'язані спогади дитинства, романтика всяка, кораблики. Але я ж його парканом від тебе не огороджував, приходь, ласкаво просимо, тільки тверезий, яблуньки не ламай.

А з дружиною я САМ розберуся. І з начальством новим я САМ розберуся (кажуть, що начебто теж пройдисвіти ще ті). І старому бухгалтеру я САМ пілюлєй дам, коли зловлю, він гад, виявляється, профспілкові завищував і собі в кишеню клав. І директора старого у себе в коморі не ховай, я знаю, він там, його мукання чутно ночами.
Ось так начебто.
Наступний допис
« Prev Post
Попередній допис
Next Post »
0 Komentar