Кримська криза, Турецький фактор
19 квітня 1783, російська імператриця Катерина Велика підписала договір згідно якого свідчить, що Кримський півострів переходить зі складу Османської імперії до складу Росії. Одним з найважливіших є пункт, який передбачає умови про те, що півострів не проголосить незалежність і не може бути переданий третій стороні. В іншому випадку, Крим повинен автоматично бути повернутим під егіду Туреччини».
На його думку, в 1991 році після розпаду СРСР і виникнення незалежної України Туреччина отримувала формальне право на повернення Криму.
Проте уряд Туреччини, очолюваний тоді Тургутом Озалом, беручи до уваги геополітичні зміни на півночі Туреччини і зміни загальної світової кон'юнктури, не став відстоювати цю позицію. Туреччина обмежилася тільки тим, що зажадала відновлення прав кримських татар, що проживають в Криму в меншості ". Але якщо Крим захоче приєднатися до Росії, то йому для цього необхідно проголосити незалежність від офіційного Києва. І саме в цей момент, якщо дотримуватись всіх норм міжнародного права, Туреччина може заявити: «Беру під контроль управління Кримом.
Чекаємо реакції Туреччини. Крім того не можна забувати про те, що Туреччина з 18 лютого 1952 року є членом НАТО. Сьогодні Туреччину хвилює ситуація, яка складається навколо кримських татар, а також цікавлять питання використання чорноморських проток. В даний час Анкара вже заявляла про те, що дії, які робляться Росією, порушують систему партнерства, яка була збудована Організацією чорноморського економічного співробітництва.
За свою історію Туреччина воювала з Росією більше 30 разів. Останній раз це відбулося в Першу світову війну. А враховуючи події в Криму і формальне право на півострів, Туреччина теж може вдатись до захисту своїх колишніх земель. Зважаючи на солідний потенціал турецької армії така можливість є більш ніж реальною.
У листопаді 2011 року Генеральний штаб Туреччини при новому керівництві вперше офіційно оголосив інформацію про чисельність турецьких Збройних сил, яка до останнього часу було державною таємницею. З'ясувалося, що навіть ЦРУ, щорічно публікуючи таку інформацію, мало невірні дані. Всього в ЗС Туреччини проходить службу 720000 осіб, з яких 450000 - призовники, 40000 - офіцери, і 50000 становить цивільний обслуговуючий персонал. Таким чином, турецька армія за чисельністю є дев'ятою в світі і другий у блоці НАТО, після США, обігнавши Великобританію. Враховуючи таку динаміку зростання через 10 років ЗС Туреччини цілком ймовірно увійдуть в п'ятірку армій країн за кількістю особового складу. Адже тільки за останні п'ять років чисельність турецьких військовослужбовців зросла більш ніж на 200000 чоловік...
Що ж стосується озброєння, то у розпорядженні сухопутних військ країни знаходиться:
- близько 4 тисяч «Леопардів», танків М-48 і М-60 різних модифікацій.
- понад 4600 бойових броньованих машин, які представляють собою модифікацію американського бронетранспортера М-113 і російського БТР-60ПБ і БТР-80.
- приблизно 6100 артилерійських стволів.
- близько 2500 протитанкових установок - «Тоу», «Кобра», «Мілан», «Конкурс», «Корнет». Існує й потужна армійська авіація, у складі якої є бойові вертольоти АН-1 «Кобра» (44 одиниці), 98 багатоцільових S-70 «Блек Хоук», 49 АВ-204/206, 106 одиниць UH-1, а також 89 AS .532.
ВМС
Оскільки територія Туреччини омивається відразу чотирма морями - Егейським, Середземним, Чорним і Мармуровим - вона повинна мати сучасні ефективні військово-морські сили. До структури цього роду військ входять оперативні командування Північної та Південної військово-морських зон військово-морського флоту.
На озброєнні турецьких ВМС знаходяться 6 підводних човнів класу 209/1200, 4 підводні човни класу 209/1400 і така ж кількість підводних човнів класу 209/1400 М. Крім того, в арсеналі є й великий надводний флот: 19 фрегатів «МЕКО», 6 корветів, «Олівер Х. Перрі», а також 1 новітній корвет «Milgem». У складі морської авіації знаходяться іспанські літаки, вироблені за ліцензією на території Туреччини CASA CN-235 (6 одиниць), 26 вертольотів «Сікорський» і «Августа». Крім цього, в структуру військово-морських сил Туреччини входять 3 спеціалізованих загони сил спеціального призначення і бригада морських піхотинців.
ВПС
У складі військово-повітряних сил знаходиться три авіаційних командування, така ж кількість окремих авіаційних баз, а також окреме командування тилу. Загальна чисельність цих військ становить понад 60 000 військовослужбовців.
У структурі військ знаходиться 11 ескадрилій допоміжних авіаційних сил, 21 бойова ескадрилья. Загальна чисельність техніки складає близько 410 бойових літаків класів F-4E, NF-5A, RF-4E, F-16D, F-16C, у тому числі «Блок-50», 103 транспортних літака і літака-заправника, 40 вертольотів різного призначення і 192 навчальні машини. Крім цього, турецькі військово-повітряні сили мають у своєму арсеналі більше 50 установок зенітно-ракетних комплексів наземної протиповітряної оборони: американські МІМ-14 «Найк-Геркулес» та британські «Рапіра».
